HOLLYFLAME хто це: святий вогонь із Чаусів

HOLLYFLAME — це Владислав Олександрович Лапай, білоруський автор і виконавець ліричного поп-хіп-хопу. Народився 10 березня 1997 року в Чаусах Могильовської області. Псевдонім він сам розшифровує як «святий вогонь»: не сценічний пафос, а внутрішній стан, який музика має підтримувати, а не гасити.

До масового слухача він ішов майже сім років: спочатку треки на стіні «ВКонтакте», потім гурт Hush, самостійний дебютний альбом 2020 року і десятки коротких синглів. Точка зламу настала 6 лютого 2026-го — з піснею «Тону». Після неї ім’я почали гуглити ті, хто раніше плутав артиста з декоративним брендом або з ковеном.

Нижче — хто він насправді, звідки взявся звук, як влаштована дискографія, чому навколо «Тону» сперечаються про Stromae і з чого слухати, якщо ви щойно почули приспів у рекомендаціях.

Справжнє ім’я і сенс псевдоніма

У документах — Лапай Владислав Олександрович. В афішах, титрах стримінгів і на квитках — HOLLYFLAME. Знак зодіаку — Риби. Публічні біографії на 2026 рік зазначають вік 29 років і сімейний стан «не одружений»: артист майже не коментує особисте, тож будь-які «офіційні романи» з коментарів варто відділяти від фактів.

Псевдонім з’явився 2020-го, коли сольний проєкт уже потребував імені, а не просто прізвища зі стіни в соцмережі. Влад не раз повторював одну й ту саму формулу: над назвою думали довго, а потім вона «сама прийшла». Дослівно holly flame — «святий вогонь». Для нього це не релігійна метафора, а робочий образ: у людині є полум’я, і пісня або роздмухує його, або лишає тліти.

Звідси й назва дебютного лонгплея — «Смотри, как горит огонь». Пізніше та сама лінія триває в платівці «Последний уголёк угасал» (2024): вогонь у його каталозі — не разовий маркетинговий хід, а наскрізна тема від першого альбому до хітів 2025–2026 років.

Чауси, коледж і дорога до Москви

Чауси — невелике місто в Могильовській області. Найближча повноцінна концертна зала — уже в іншому населеному пункті. Сім’я до шоубізнесу стосунку не мала. Музика в домі лунала постійно: касети з кліпами ставив дядько Андрій, мама прибиралася під них, а дитина всотувала плейлист батьків — від Bad Boys Blue і Алізе до Юрія Шатунова та Ірини Аллегрової. Пізніше до цього шару додалися Eminem, Тупак, 50 Cent, D12 і «Каста».

У 12 років Лапай почав писати вірші на бонус-мінусовки з дисків і викладати записи у «ВКонтакте». Після школи вступив до аграрно-технічного коледжу імені А. Є. Клещова в Пінську. В інтерв’ю він не соромиться цієї біографії: підйом о п’ятій ранку, робота в полі, «тракторист-кукурудзяник» у жартах друзів. Музика тоді йшла ночами, після зміни й навчання.

До Москви він їздив спочатку короткими наїздами до друзів — на три дні, потім на тиждень, — а після коледжу купив квиток на автобус уже в один кінець. Перший час ночував у знайомих, тиждень відпрацював офіціантом, зводив чужі голоси й робив обкладинки, щоб закрити борги за студію. В одній із розмов він чесно сказав: у Білорусі писав з ранку до вечора, у Москві час на музику стискався через оренду й їжу — і саме це підігрівало бажання не кидати.

До сольного імені був гурт Hush. Колектив грав поп і розпався через творчі розбіжності. Це типова розвилка для провінційного автора: або чекати, поки склад «дозріє», або забрати тексти й біти собі. Лапай обрав друге.

Як він робить треки: DIY, який не прикидається андеграундом

Ключова особливість HOLLYFLAME — не «бідний незалежний», а конкретний виробничий цикл. Він сам пише музику й тексти, сам зводить. Навіть коли поруч з’являються співавтори й фіти, каркас лишається авторським. На стримінгах у графі авторів найчастіше стоїть «Лапай Владислав Олександрович»; у «Тону» в титрах поруч з’являється Степан Чихальов, у «Помню» — Олександра Капустіна і той самий Чихальов.

Звук критики й самі слухачі описують як неопоп: меланхолійний куплет, короткий хук, фальцет, «піщаний» тембр, живі інструменти, які не вбиті компресією в нуль. Треки рідко довші за три хвилини. Це не випадковість. Влад прямо каже, що мелодія для нього первинна: люди слухають іноземні хіти, не розуміючи слів, і справжня перемога — коли однаково працюють і мотив, і текст.

Тематично каталог тримається на особистому. Переїзд і страх невідомого — «Птицей». Випадкова зустріч, яку не вдається викинути з голови, — «За твоим домом». Вигорання й зірвані очікування після переїзду до столиці — «Сорванные планы». Він не маскує це під універсальні слогани: в інтерв’ю SRSLY прямо сказав, що всі пісні — з його життя, іноді романтизовані, але не вигадані «під ринок».

Паралельно він писав для інших. Одну його пісню взяла «Моя Мішель» під назвою «ХУ» («Хватит убегать»). Сам він виконував свою версію на розігріві в Тетяни Ткачук. Робив обкладинки іншим артистам, зокрема для синглів Uma2rman. Це важливий штрих до портрета: до радіоротації HOLLYFLAME уже існував усередині індустрії як виконавець завдань, а не лише як «хлопець із гітарою з Чаусів».

Дискографія: три платівки і довгий хвіст синглів

Сольний відлік зручно вести з осені 2019-го, коли вийшов «Пьяный рассвет». 2020-го Warner Music Russia випустила дебют «Смотри, как горит огонь». Того самого року навколо альбому крутилися сингли «Ночью светло», «Цыпа танцуй», «Дурочка», «Рано или поздно», «Фантики», «С каждым ударом», «Гаснет» (із KEER).

Червень 2021-го дав «Птицей» — трек, який уперше помітно вийшов за білоруську стрічку. Потім пішли «Под сиреневой луной» (пізніше відзначали золоту сертифікацію), «Брошу курить», «Ветер перемен», «Плевать». 2022 року Лапай виграв другий сезон онлайн-проєкту «Про песни»: сертифікат на просування і живий виступ. За підсумками стримінгів Яндекс Музика назвала його артистом року в Білорусі, а «Моя девочка» — караоке-хітом року в країні.

2023-го вийшов мініальбом «Сделай меня грустным». Сам автор пізніше описав його як платівку помилок і спотикань: герой уже не «малий зелений пацан» із першого альбому, але відповіді ще не знайдені. У треклісті — «Моя девочка», «За твоим домом», «Самолётики», «Зачем плакала», «Полчаса», «Всё пройдёт». Тоді ж з’явилися фіти: «Одиноко» з GUMA і «Отпускай» із Кравцем. 2024-го дует із Кравцем продовжився синглом «Близко или далеко», а 13 вересня вийшов альбом «Последний уголёк угасал» — за словами Влада, момент, коли він почав знаходити відповіді й звучати доросліше.

2025-й закріпив його в коротких форматах соцмереж. «Красками» і «Нежность» розібрали на Reels і TikTok тисячами роликів. «Помню» з Квашеною додав ще один упізнаваний хук. 6 лютого 2026-го вийшов «Тону». Слідом у ротації та плейлистах опинилися «Любочка» і «Ловлю». На Spotify до літа 2026-го в артиста було близько 395 тисяч щомісячних слухачів; «Тону» тримав перший рядок його профілю з мультимільйонними прослуховуваннями, кліп на YouTube-топіку набирав близько 15 мільйонів переглядів.

Джерело: відкриті картки релізів Spotify, Deezer, Genius і афішні біографії артиста.

«Тону»: як випадковий трек став головним запитом

Історія хіта проста і тому переконлива. Лапай писав пісню для альбому іншого артиста. Спільна версія не лягла в чужий контекст, і він залишив її собі. Прем’єра — 6 лютого 2026 року. Текст — про очі, в яких можна загубитися, і про людину, яка вже тоне, але все одно йде на дно добровільно. Куплети він записував зірваним голосом: за його словами, це дало треку «характер».

Далі спрацював не лише стримінг. Проморолик за тиждень набрав понад 700 тисяч переглядів. Композицію взяли радіостанції, зокрема NRJ і ефіри на кшталт Love Radio та Like FM. Навесні й улітку 2026-го артист отримав премію «Найкращий старт» РУ.ТВ і вирушив у перший повноцінний сольний тур: 13 березня — Москва (клуб IZI), потім Єкатеринбург, Петербург, південь Росії, Батумі, Мінськ і осінні дати на Далекому Сході. Улітку він же виходив на VK Fest.

І одразу — суперечка про схожість із «Tous les mêmes» Stromae. Частина слухачів почула той самий вайб: пульс, інтонація приспіву, європейський неопоп без важкого реп-каркаса. Сам HOLLYFLAME не робив вигляд, ніби паралель вигадали з повітря. В ефірах він говорив прямо: схожість за настроєм можлива, але це не копія нота в ноту, а своя мелодія. Пізніше в розмові на РУ.ТВ він сформулював ще жорсткіше: «це не плагіат, це вайб».

Юридичного позову й офіційного коментаря Stromae у відкритих джерелах немає. Музичні розбори на YouTube доходять різних висновків: хтось накладає партії й бачить запозичення атмосфери, хтось нагадує, що в попі сім нот і подібні гармонії трапляються десятками. Практичний підсумок для слухача інший: суперечка сама по собі розігнала трек сильніше за будь-яку стандартну рекламу.

Окрема гілка 2026 року — уже зворотне звинувачення. HOLLYFLAME вирішив, що «Недоступна» Вані Дмитрієнка схожа на його «Нежность» (осінь 2025), і виклав накладання фрагментів. Дмитрієнко пізніше заявив, що трек колеги не чув і свідомо нічого не копіював. Це корисний контекст: після «Тону» Лапай опинився не лише об’єктом претензій, а й учасником тієї самої індустрійної гри на слух.

Команда, Дар’я Богатирьова і те, що не варто додумувати

Із 2019 року проєктом займається музичний продюсер і менеджер Дар’я Романівна Богатирьова — засновниця об’єднання KONKRETNKA. У відкритих резюме в неї менеджмент HOLLYFLAME іде окремим рядком уже сім років. На неї ж зареєстровано товарний знак «HOLLY FLAME» (заявка січень 2023, реєстрація травень 2023). У соцмережах артиста вона зазначена як менеджмент; букінг веде Сергій.

Прихильники давно «зводять» їх за спільними сторіс і закуліссям. У вересневому інтерв’ю 2024 року Влад говорив про робочий симбіоз: розбіжності є, вирішуються розмовою, тексти іноді роблять разом. Там само прослизнула фраза про новий рівень турботи і про те, що першими людьми, яким він напише «на всяк випадок», лишаються мама, тато і Даша. Публічні картки знаменитостей при цьому й далі пишуть «не одружений». Чесний висновок один: це закрита зв’язка роботи й життя, і артист не зобов’язаний звітувати перед коментарями під рілсом.

Є молодший брат Тимур. Із хобі, не пов’язаних зі сценою, він називає малювання — на папері й в Illustrator, з дитинства. У PeopleTalk формулював п’ятирічний горизонт без пафосу: 34 роки, сім’я, близьке коло і ще більше музики. Сила, сказав він там само, «у любові».

Міфи, які заважають зрозуміти артиста

Перший міф: HOLLYFLAME «з’явився 2026-го з нізвідки». Ні. «Тону» — восьмий рік шляху, якщо рахувати від перших квартирних записів, і шостий — від дебютного альбому. Без «Птицей», «Про песни» і двох платівок хіт не було з чого збирати.

Другий: він «чисто репер» або «чисто поп-співак». Жанрова етикетка плаває. Spotify пише independent Belarusian hip-hop artist, афіші ставлять «хіп-хоп і реп», критики — неопоп. По факту це короткі ліричні пісні з хіп-хоп диханням у куплеті й поп-приспівом. Якщо чекати баттловий потік або чистий денс-поп на кшталт «Євробачення», розчаруєтеся.

Третій: «Тону» — стовідсотковий плагіат. Схожість вайбу зі Stromae чують навіть лояльні слухачі. Прямого судового підтвердження копіювання немає. Сам автор не відмовчується і не робить вигляд, ніби референсів у попі не існує. Це чесніше, ніж позиція «я нічого не чув».

Четвертий: псевдонім — випадковий англіцизм. Ні. Він пов’язаний з образом вогню з 2020 року і протягнутий через назви альбомів. Хто ігнорує цю лінію, чує лише хук і пропускає, навіщо артист так називається.

П’ятий: «білоруський артист = лише для Білорусі». Після лютого 2026-го географія концертів — Москва, Пітер, Краснодар, Владивосток, Южно-Сахалінськ, Батумі. Радіо й чарти теж уже не «домашні».

З чого почати слухати і куди дивитися наживо

Новачкові не обов’язково йти хронологічно. Робочий маршрут такий:

1. Одразу «Тону», «Нежность», «Красками» — зрозуміти, чому ім’я в пошуку.
2. Потім «Моя девочка» і «Плевать» — більш ранній, уже впізнаваний голос без радіолаку 2026 року.
3. EP «Сделай меня грустным» цілком: там найкраще чути, як він розповідає короткі побутові історії.
4. Альбом «Последний уголёк угасал» — якщо зайшло і хочеться не плейлист, а платівку.
5. Фіти: «Отпускай» і «Близко или далеко» з Кравцем, «Одиноко» з GUMA, «Помню» з Квашеною.

Офіційні точки присутності: Instagram і TikTok hollyflameboy, спільнота «ВКонтакте» HOLLYFLAME, телеграм-канал із тим самим ніком, картки на Яндекс Музиці, Spotify і Apple Music. У TikTok до 2026 року в акаунта десятки тисяч підписників і понад мільйон лайків; кліпи живуть саме там, а не лише на YouTube.

Концертний HOLLYFLAME — це вже не квартирник. Весна 2026-го дала перший великий московський вечір, літо — фестивальні майданчики, осінь — далекі міста. Віковий ценз на афішах зазвичай 12+. Якщо йдете на живий сет після одного лише «Тону», майте на увазі: у сеті будуть і тихіші, майже щоденникові речі. Це не мінус, а устрій каталогу.

Суміжне питання, яке виникає одразу після «хто це»: чим він відрізняється від сусідньої хвилі російськомовного неопопу. Коротко — провінційна біографія без столичної школи, повний авторський цикл і відмова робити вигляд, ніби хіт народився у вакуумі. Він не ховає коледж і поле. Не робить таємниці з того, що «Тону» спочатку писався до чужого альбому. Не прикидається, що продюсер — випадкова людина зі стрічки.

Для частини аудиторії цього досить, щоб лишитися. Для іншої — досить одного приспіву в таксі. Обидва варіанти нормальні. HOLLYFLAME якраз із тих артистів, яких можна слухати «фоном» і колись почути, що за хуком стоїть хлопець із міста на десять тисяч людей, який досі пояснює свій нік однією й тією самою фразою: у кожному є полум’я, і музика потрібна, щоб воно не згасло.