By admin 
Смерть захисника, який уже йшов на поправку після поранень, завжди викликає особливо гострий біль. Коли боєць 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Сергій Кузнецов помер 9 червня 2026 року в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги, це стало не просто особистою трагедією родини. Випадок сколихнув громадськість і змусив знову говорити про те, наскільки критично важлива якість медичної допомоги для тих, хто повернувся з фронту з тяжкими пораненнями.
42-річний киянин провів у лікарні близько 20 днів. За словами близьких, він був при свідомості, рани на ногах і животі почали загоюватися, і навіть планували переведення до військового медичного закладу. Однак вранці 9 червня в нього зупинилося серце. Точна причина смерті на момент публікації лишається предметом судово-медичної експертизи.
Хто такий Сергій Кузнецов
Сергій Кузнецов — звичайний захисник України, один із тисяч, хто в складі 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади виконував бойові завдання на фронті. Особистої інформації про його біографію у відкритих джерелах небагато: киянин, 42 роки, військовослужбовець. Як і багато інших, він отримав тяжкі осколкові поранення під час бойових дій. Поранення зачепили обидві ноги, живіт і спину. Стан оцінювали як тяжкий, але не критичний на момент надходження — боєць був при свідомості й, за спостереженнями рідних, ішов на поправку.
Такі історії особливо тривожать, бо показують: навіть після евакуації та початку лікування ризики для життя не зникають автоматично. Організм після множинних поранень лишається вразливим до ускладнень, а система допомоги має працювати без збоїв.
Обставини госпіталізації та лікування
Сергій Кузнецов перебував на лікуванні в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги (відомій як БШМД) з квітня 2026 року. За різними даними, у самому закладі він провів близько 20 днів. Поранення були осколковими — типовими для сучасної війни, коли уламки від артилерії, мін або дронів спричиняють множинні ушкодження тканин, можливу внутрішню кровотечу та високий ризик інфекцій.
У перші дні й тижні, за свідченнями, стан дозволяв сподіватися на одужання. Рани на ногах і животі загоювалися, проводили симптоматичне лікування, знеболення, контроль температури. Нейрохірурги регулярно оглядали й перев’язували пацієнта. Однак, за заявами родини та волонтерів, поранення спини не отримали належної уваги, попри неодноразові прохання самого бійця та його матері.
6 червня Сергій зателефонував матері й розповів, що почувається дуже погано, відчуває тривожні передчуття. 8 червня провели ЕКГ — серце працювало нормально. Вранці 9 червня сталася зупинка серця. Планове переведення до іншого закладу вже не відбулося.
Що кажуть рідні та волонтери
Родина та волонтери, зокрема активістка Оксана Корчинська, заявили про можливу недбалість. Вони вказують на недостатню увагу до поранень спини, на те, що скарги на погіршення стану та підвищення температури зустрічали формальними відповідями. За їхніми словами, в лікарні гостро не вистачає персоналу — одна медсестра й санітар можуть відповідати за 30–50 пацієнтів. Це призводить до того, що навіть елементарні прохання про допомогу іноді лишаються без своєчасної реакції.
Подібні твердження вже лунали на адресу цього медичного закладу й раніше. БШМД періодично ставала центром скандалів: від перебоїв з електрикою до скарг на те, що родичі змушені самостійно купувати витратні матеріали й ліки. Після смерті Сергія Кузнецова ці претензії спливли з новою силою.
Позиція медичного персоналу
Медики лікарні, зокрема анестезіологиня Олена Бобровник, у коментарях наголошували: персонал надавав усю можливу допомогу. Проводили регулярні огляди нейрохірургів, перев’язки, симптоматичну терапію. При посиленні болю пацієнта переводили до реанімації. Визнавали, що навантаження на співробітників колосальне через нестачу кадрів, проте стверджували, що ніхто не зацікавлений у негативному результаті, особливо коли йдеться про військового.
Це типова ситуація, коли дві сторони бачать одну й ту саму реальність по-різному. Родина переживає втрату й шукає пояснення, лікарі працюють в умовах хронічного перевантаження. Істина, як зазвичай у таких випадках, має встановитися в ході об’єктивної перевірки.
Реакція влади та хід розслідування
Київська міська державна адміністрація висловила співчуття рідним, побратимам і близьким Сергія Кузнецова. У Департаменті охорони здоров’я КМДА повідомили, що за фактом смерті проводять судово-медичну експертизу. Її висновки мають встановити безпосередні причини смерті та дати оцінку якості наданої медичної допомоги.
Поліція відкрила кримінальне провадження. Слідство ведеться, зокрема, за частиною 1 статті 140 Кримінального кодексу України — неналежне виконання професійних обов’язків медичними працівниками. Також перевіряють обставини за іншими статтями. Призначено низку експертиз.
Паралельно КМДА провела комплексну перевірку роботи лікарні. Виявлено порушення. У результаті директор Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Віктор Дорош був звільнений — контракт розірвано достроково, офіційно він залишив посаду 18 червня 2026 року. Крім того, оголошено про ширшу перевірку всіх комунальних медичних закладів столиці щодо якості допомоги військовослужбовцям і ветеранам.
Важливо розуміти: на сьогодні офіційна причина смерті Сергія Кузнецова ще не оприлюднена. Судово-медична експертиза триває. Будь-які твердження про конкретний діагноз чи механізм загибелі до її завершення лишаються припущеннями.
Що відбувається з організмом після тяжких осколкових поранень
Множинні осколкові поранення — це завжди політравма. Навіть якщо зовні рани виглядають загоюваними, всередині можуть розвиватися приховані процеси: запалення, утворення абсцесів, ушкодження судин, ризик тромбоутворення чи септичних ускладнень. Тривале перебування в стаціонарі, стрес, можлива крововтрата та больовий синдром створюють додаткове навантаження на серце й інші органи.
Саме тому так важлива не лише первинна хірургічна обробка, а й подальше динамічне спостереження, своєчасна діагностика ускладнень і достатня кількість кваліфікованого персоналу. Коли цих умов не вистачає, ризики зростають навіть у відносно «стабільних» пацієнтів.
Чому цей випадок важливий для всіх нас
Історія Сергія Кузнецова — не просто одна з багатьох трагедій війни. Вона показує, наскільки крихкою може бути межа між одужанням і незворотним результатом уже після евакуації з фронту. Захисники, які вижили під вогнем, мають право на максимально якісну медичну допомогу в тилу. Будь-які системні збої — нестача кадрів, проблеми з забезпеченням, недостатня увага до окремих пацієнтів — зрештою стосуються кожного, хто сьогодні воює або чекає близького з передової.
Розслідування та експертиза мають дати чіткі відповіді. Суспільство й влада зобов’язані зробити висновки, щоб подібні випадки не повторювалися. Пам’ять про кожного полеглого захисника — це не лише скорбота, а й вимога, щоб система працювала так, як того заслуговують ті, хто віддав здоров’я й життя за країну.
Зараз найважливіше — дочекатися офіційних результатів експертизи й не допускати спекуляцій. А тим, хто може вплинути на ситуацію, — забезпечити реальні зміни в організації допомоги пораненим. Це питання не лише медицини. Це питання справедливості щодо тих, хто захищає нас усіх.