Каміль Етьєн — активістка, чий голос змусив Францію заборонити вічні токсини в повсякденному житті

У світі, де кліматичні новини часто тонуть у потоці інших подій, одна молода жінка з французьких Альп змогла не просто привернути увагу — вона домоглася реальних законодавчих змін. Каміль Етьєн, народжена 1998 року, за кілька років пройшла шлях від гірського села до міжнародних трибун, від вірусного відео до історичного закону проти «вічних забруднювачів». Її історія — це не просто біографія активістки. Це приклад того, як особистий зв’язок із природою, наукова підготовка та наполегливість можуть перетворювати тривогу на конкретні перемоги.

Сьогодні, коли наслідки зміни клімату стають дедалі відчутнішими, а хімічне забруднення залишається невидимою загрозою, приклад Каміль Етьєн показує: одна людина з командою однодумців здатна зрушити навіть дуже потужні галузі. Вона поєднує мистецтво, громадянську непокору, лобіювання та глибоку наукову роботу. І робить це послідовно, без пафосу, але з відчутним результатом.

Гори, які виховали борчиню

Каміль Етьєн народилася 29 травня 1998 року в Греноблі, але справжнім домом для неї стало невелике село Пейзі-Нанкруа в Савойї на висоті 1600 метрів. Тут, серед снігів, альпійських лук і національного парку Вануаз, минуло її дитинство. Батько — гірський гід і колишній рятівник високогірного загону жандармерії. Мати — колишня спортсменка високого рівня, членка французької збірної зі сноуборду та скелелазіння, згодом інструкторка. Батьки познайомилися під час рятувальної операції на лавині. Така родина не могла не прищепити глибокий зв’язок із природою та повагу до її сил.

Дівчинка росла у світі, де зима відрізала село від машин, а пересування відбувалося на квадроциклах чи санях. Вона займалася біатлоном, була відмінницею — на випускних іспитах набрала майже максимальний бал з економічного профілю з гірським ухилом. Уже тоді проявилася чутливість до несправедливості: після школи вона створила молодіжне відділення Amnesty International і викладала французьку мігрантам у Кале. Гори дали їй не лише фізичну загартованість, а й внутрішній компас — розуміння, що людина є частиною природи, а не її господарем.

Від престижних університетів до усвідомленого вибору

Каміль вступила до Sciences Po Paris — одного з найвпливовіших навчальних закладів Франції. Паралельно вивчала філософію в Сорбонні та провела рік у Гельсінкі, де заглиблювалася в агролісівництво. Згодом вона продовжила навчання в Оксфорді. Магістерка економіки, відмінне знання політичних механізмів і наукова база — здавалося б, класична кар’єра у великих інституціях чи бізнесі була гарантована. Але під час пандемії вона взяла академічну відпустку і повністю присвятила себе кліматичній боротьбі.

У 2018 році вона стала речницею колективу «On est prêt» і виступала в Європарламенті разом із Ґретою Тунберг та іншими молодими активістами. Уже тоді стало зрозуміло: Каміль не шукає легких шляхів. Вона хоче бути всередині системи, щоб змінювати її зсередини, і водночас тиснути ззовні через публічні дії.

2020 рік: відео, яке почули мільйони

28 травня 2020 року вийшла короткометражка «Réveillons-nous!» («Прокиньмося!»), яку Каміль створила разом із режисером Солалем Муазаном. У кадрі — танцівниця серед гір, потужний візуальний і емоційний заклик про кліматичну надзвичайну ситуацію. Відео набрало понад 15 мільйонів переглядів, було перекладене кількома мовами і стало одним із найпомітніших звернень молоді до суспільства під час пандемії.

Це був не просто ролик. Це було народження дуету «Avant l’Orage» («Перед бурею») — творчого союзу, де мистецтво та активізм працюють разом. За наступні роки вони випустили ще кілька фільмів: «Génération», «Glacier», «Désobéir», «Pourquoi on se bat». Кожен із них — не розвага, а інструмент тиску та просвіти.

Вічні забруднювачі: як один документальний фільм змінив закон

Одна з найзначніших перемог Каміль Етьєн пов’язана з PFAS — пер- і поліфторалкільними речовинами, які називають «вічними забруднювачами». Ці хімічні сполуки не розкладаються в природі та організмі людини десятиліттями. Їх використовують в антипригарних покриттях посуду, водовідштовхувальних тканинах, косметиці, протипожежній піні та багатьох інших продуктах. Накопичуючись, вони пов’язані з підвищеним ризиком онкологічних захворювань, порушеннями імунітету, репродуктивними проблемами та іншими серйозними наслідками для здоров’я.

У 2024 році Каміль разом із Солалем Муазаном випустила документальний фільм «PFAS : comment les industriels nous empoisonnent» (раніше відомий як «Toxic Bodies»). Стрічка вийшла на YouTube, набрала сотні тисяч переглядів і була показана на Каннському фестивалі в межах Сім’ї позитивного кіно. Фільм дав потужний поштовх громадській кампанії. У лютому 2025 року французький парламент ухвалив закон, який забороняє використання цих речовин у текстилі, косметиці та низці інших категорій товарів уже з 1 січня 2026 року. Це історичне рішення, проти якого активно виступали промислові лобісти.

Дані базуються на матеріалах французької Вікіпедії та публікаціях Radio France.

«За екологічний підйом»: книга, яка пояснює безсилля і показує вихід

У травні 2023 року вийшла книга Каміль Етьєн «Pour un soulèvement écologique : dépasser notre impuissance collective» («За екологічний підйом: подолати наше колективне безсилля»). У ній вона аналізує, чому суспільство часто почувається паралізованим перед масштабами кризи, і пропонує шлях колективних дій. Екологія для неї — це не про обмеження та жертви, а про повернення контролю над власним життям і майбутнім. Вона підкреслює: справжня екологія обов’язково соціальна і гуманна. Без справедливості будь-яке «зелене» рішення ризикує залишитися поверхневим.

Книга стала бестселером і підтвердила статус Каміль як одного з найяскравіших голосів свого покоління. Вона не просто критикує систему — вона пропонує інструменти: громадянську непокору, тиск на корпорації та політиків, створення нових наративів через мистецтво.

Під вітрилами через Атлантику: вірність принципам на практиці

У жовтні 2025 року Каміль Етьєн разом із п’ятьма іншими активістками (проєкт Women Wave) вирушила на вітрильнику «L’Esprit d’équipe» через Атлантичний океан на COP30 до бразильського міста Белém. Вони відмовилися від авіаперельоту, щоб відповідати власним переконанням. В екіпажі — жінки, які борються за кліматичну, соціальну, расову та гендерну справедливість. Мета — не просто бути присутніми на саміті, а «запросити себе туди, куди не кличуть», не залишати простір лише скептикам і лобістам.

Це не жест заради жесту. Це послідовне продовження лінії: діяти так, як проповідуєш. Паралельно Каміль продовжувала наукову роботу в Оксфорді, заглиблюючись у питання хімічного забруднення та екологічного здоров’я.

Що залишається після всіх перемог і поразок

Каміль Етьєн отримувала погрози смерті від ультраправих кіл і подавала на них до суду. Вона брала участь в акціях проти трубопроводу Total в Африці, проти видобутку на морському дні, проти будівництва автомагістралі A69. Не всі кампанії закінчувалися негайною перемогою. Але навіть часткові результати — такі як закон про PFAS — показують, що систематична робота дає плоди.

Її приклад особливо важливий сьогодні. У 2026 році, коли багато хто вже втомився від кліматичної повістки, а окремі політики намагаються її маргіналізувати, Каміль Етьєн продовжує доводити: наука, мистецтво, наполегливість і готовність іти до кінця можуть змусити навіть найконсервативніші інституції рухатися. Вона не обіцяє легких рішень. Вона показує, що бездіяльність коштує набагато дорожче, ніж найсміливіші дії.

Історія дівчини з савойського села, яка виросла серед гір і тепер штурмує парламенти, знімає фільми та перетинає океани під вітрилами, нагадує просту річ: майбутнє не визначене наперед. Воно залежить від тих, хто готовий брати на себе відповідальність і діяти — навіть коли здається, що шанси невеликі. Каміль Етьєн — одне з таких доказів.