By admin 
Дмитро Свиргунов, відомий шанувальникам як Діма Нова, — це ім’я, яке досі викликає живий відгук в усіх, хто стежив за російською електронною сценою останніх десяти років. Співзасновник групи Cream Soda, продюсер, автор хітів і один із тих, хто зміг перетворити клубний звук на справжнє культурне явище. Його шлях обірвався трагічно в березні 2023 року, але музика, яку він створював разом з Іллею Гадаєвим, продовжує жити — і не лише на танцполах.
Cream Soda за короткий час пройшла шлях від андеграундних експериментів до мейнстримних чартів, а пісня «Аквадискотека» несподівано стала одним із найпомітніших звукових символів антивоєнних протестів у Росії після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Історія Дмитра Свиргунова — це історія таланту, сміливості та раптової втрати, яка досі відгукується болем у тисяч слухачів.
Від онлайн-знайомства до Cream Soda: як усе починалося
Усе почалося ще наприкінці 2000-х. Два молодих продюсери — Дмитро Свиргунов з Ярославської області та Ілля Гадаєв — познайомилися на форумі, присвяченому електронній музиці. Спочатку вони експериментували з жорстким drum-and-bass і басовитим дабстепом, який тоді домінував у клубній тусовці. Псевдонім Діма Нова з’явився саме тоді — яскравий, запам’ятовуваний, з легким відтінком загадковості.
До 2012 року хлопці вирішили, що пора виходити за межі важких бітів. Так народилася Cream Soda — проєкт, який поступово перетворився на одну з найяскравіших електронних груп свого покоління. Вони не просто міксували треки, а почали працювати з вокалістами, додавати мелодійні партії, живі емоції та візуальну естетику. У 2017 році до колективу долучилася Анна Романовська — її голос став справжнім обличчям групи на кілька років.
Музика Cream Soda завжди вирізнялася особливим шармом: суміш synth-pop, disco, electro-house і легкого гіперпопу. Треки виходили водночас танцювальними й дуже «людяними» — з іронією, ностальгією та точними влучаннями в настрій епохи. Уже перші альбоми — «Пожар» (2016) і «Красиво» (2018) — показали, що хлопці вміють робити якісний, стильний звук, який легко виходить за клубні стіни.
Головні хіти, які запам’яталися всім
Справжній прорив стався у 2019–2020 роках. Пісня «Никаких больше вечеринок» потрапила в ротації й показала, наскільки група може бути актуальною. А от «Плачу на техно» стала справжнім гімном — трек вибухнув у чартах, отримав нагороди й досі залишається одним із найупізнаваніших електронних хітів останнього десятиліття в російськомовному просторі.
Але особливе місце в історії посідає «Аквадискотека» 2021 року (спільно з Олександром Гудковим). Це була дотепна, іронічна композиція про розкішний палац, який нібито належав високопоставленій особі. Коли у 2022 році в Росії розпочалися антивоєнні протести, саме цю пісню люди почали співати на вулицях. Акції навіть прозвали «Аквадискотека-паті» — і це був не просто мем. Музика Дмитра Свиргунова та Іллі Гадаєва несподівано стала звуковим супроводом громадянської незгоди.
Ви не повірите, але багато хто тоді вперше почув Cream Soda саме завдяки цим стихійним вуличним виконанням. Трек перестав бути просто клубним хітом — він перетворився на культурний код для тих, хто хотів висловити свою позицію через музику.
Locked Club: темна сторона того самого таланту
Паралельно з Cream Soda Дмитро Свиргунов розвивав ще один проєкт — Locked Club. Це був жорсткіший, анонімніший і рейвовий напрям: маски на обличчях, важкий електро, атмосфера підпільних вечірок. Разом із братом Романом і друзями вони створювали зовсім інший саунд — більш сирий, клубний, іноді навіть панківський за духом.
Цікаво, що одні й ті самі люди могли видавати й яскравий поп-електронний матеріал Cream Soda, і темні рейвові сети Locked Club. Це свідчило про справжню творчу свободу й небажання заганяти себе в рамки одного жанру. Locked Club швидко завоював повагу у вужчих колах, а вечірки проєкту збирали тих, хто шукав щось по-справжньому живе й некомерційне.
Трагедія на Волзі: 20 березня 2023 року
20 березня 2023 року Дмитро Свиргунов загинув у Ярославській області. Разом із братом Романом і друзями він переходив замерзлу Волгу в районі села Дієво-Городище — це була звична для місцевих коротка дорога. Лід, який увечері здавався надійним, уночі підмило течією. Компанія з кількох осіб провалилася. Течія забрала Дмитра, його брата та ще одного друга. Когось удалося врятувати, але Діма Нова і Роман не вижили.
Трагедія сталася в момент, коли творча кар’єра Дмитра Свиргунова перебувала на піку — нові ідеї, плани, вже записані треки й відчуття, що попереду ще дуже багато всього.
Йому було всього 34–35 років. Новина про загибель засновника Cream Soda миттєво облетіла музичну спільноту. Багато хто не міг повірити: людина, чия музика лунала на протестах і в клубах, чиї відео набирали мільйони переглядів, пішла так раптово й безглуздо.
Що залишилося після нього
Cream Soda продовжила працювати. У 2023 році вийшов альбом Internet Friends, а на 2026 рік запланована нова платівка. Вокалісткою стала Аліса Стяжкова (AFELIA). Група зберегла впізнаваний почерк, хоча без Дмитра Свиргунова звучання, звісно, змінилося.
Музика Діми Нови досі збирає слухачів — і тих, хто танцював під «Плачу на техно» у 2020-му, і тих, хто вперше відкрив для себе Cream Soda через «Аквадискотеку» вже після його відходу.
Його роль в індустрії важко переоцінити: він був не лише продюсером і автором, а й людиною, яка вміла поєднувати різні світи — клубний андеграунд і широку аудиторію, іронію та щирість, важкий електро й мелодійний поп. Багато артистів і продюсерів досі називають Cream Soda одним із проєктів, які реально змінили ландшафт російської електронної музики 2010-х — початку 2020-х.
Сьогодні, коли ми слухаємо старі треки чи дивимося архівні відео, стає особливо ясно: Дмитро Свиргунов пішов надто рано. Але те, що він встиг створити разом із командою, продовжує лунати — іноді в клубах, іноді на стихійних акціях, іноді просто в навушниках у людини, якій потрібно було відчути себе частиною чогось більшого.
Його історія — це нагадування про те, наскільки крихким може бути життя навіть найяскравіших і найталановитіших людей. І про те, як сильно музика здатна переживати своїх творців. Діми Нови більше немає, але його звук, його енергія та його слід у культурі залишаються з нами. І це, мабуть, найчесніше, що можна сказати про музиканта, чиє життя обірвалося так раптово, але чия творчість продовжує збирати людей разом — навіть через кордони й через біль.
Музика не скасовує трагедію. Але вона дає можливість пам’ятати й продовжувати чути те, що колись об’єднувало тисячі голосів.